Сумуємо ...

Кращі відходять…

      17 грудня 2016 року відійшов у кращі світи Святослав Караванський, знаменитий вчений мовознавець, поет, двічі репресований, який пробув у таборах майже 31 рік, але залишився незламним і помер непереможеним, бо Україна, за яку він боровся і страждав, стала незалежною.
      Народився С. Караванський у Одесі 24 грудня 1920 року, українську школу закінчив 1938 р. Провчився два роки у індустріальному інституті, покинув його і пішов добровольцем до війська, аби після служби вступити на філологію.
      Та з початком війни його частина у Білорусії потрапила у оточення, Святослав вирвався і пішки добрався до Одеси. Тут він знайомиться з хлопцями з ОУН, стає на шлях боротьби за Самостійну Україну. На Грецькій площі відкриває магазин української книги, у якому була явка патріотів.
      1944 року його арештовують, він відмовляється від співпраці з НКВД. Тож 7 лютого засуджують до 25 років увязнення.
      Йому судилося пройти усі пекельні кола ГУЛАГу. Після смерті Сталіна режим було полегшено і він починає укладати Словник рим української мови. 1960 року, коли почалася хрущовська відлига, коли найвищий строк увязнення став 15 років, тисячі оунівців, які мали строки по 25 років, були звільнені "до отсиженного" Тож звільнився і С.Каравнський. Він приїхав до Одеси, де його чекала Ніна Строката. Вони одружилися. Він працював на різних роботах, один час навіть у газеті "Чорноморська комуна" перекладачем, багато писав - і статті, і вірші, перекладав сонети Шекспіра, "Джен Ейр" Ш. Бронте. 1962 року вступає до Університету, на філфак, заочний відділ. Провадить велику агітаційну роботу серед одеситів, збирає українські книги для Кубані, підключаючи студентів. Пише кілька статей, які потрапляють за кордон, лунають по Голосу Америки і Свободі.
      То ж 13 листопада1965 року його арештовують і за наказом ген. прокурора Руденка без суду та слідства відправляють до Володимирської тюрми добувати своїх 25 років. С.Караванський там неодноразово оголошує голодівки, протести. Пише статтю про те, що у Катині польських офіцерів розстріляли не фашисти, як твердила Москва, а сам Кремль. Статтю перехоплюють, Караванського судять знову 1969 року і дають 10 років.
     У травні 1972 року його дружину Ніну Строкату засуджують в Одесі разом з Олексою Різниковим і Олексієм Притикою за антирадянську пропаганду, за поширення самвидаву, присуджують їм відповідно: 4 роки, 5 з половиною і 2 роки . Ніну Строкату після звільнення не пускають до України, примушують жити у Тарусі. 9 листопада 1976 року вона стає членом-засновником Української Гельсінської групи. То ж коли С.Караванський звільняється, його привозять до Таруси і нескорене подружжя депортують за кордон. Їх з почестями зустрічає українська еміграція. Вони продовжують свою боротьбу за самостійність України.
      С.Караванський заглиблюється у словникарську роботу. Оскільки наша мова була нищена і навмисне наближувана до російської, Святослав береться її лікувати. Його досягнення в цій царині добре всім відомі. Караванський написав і видав десятки чудових книг і словників, які широко відомі зараз в Україні. Він матеріально допомагав газеті "Чорноморські новини", "Літературній Україні", журналу "Українська жінка" та іншим виданням. Статті його друкувалися у багатьох газетах і журналах України.
      До останніх днів життя Святослав Караванський стояв на посту, зберігаюи гострий розум і відчуття українських реалій. Книги і твори з його Духа печаттю навічно залишаться з нами.
      Слава незламному, непереможеному Герою України!

Одеські друзі:

Олекса Різників, Галина Могильницька, Олег Олійників, Роман Кракалія, Олександр Чайківський, Дмитро Шупта, Сергій Дмітрієв, Надія Мовчан-Карпусь, одеські письменники.


А також:

Левко Лукяненко, Юрій і Леся Шухевич, Мирослав і Раїса Симчич, Василь Овсієнко, Анатолій Здоровий, Мирослав Маринович, Ігор Калинець, Зорян Попадюк, Олесь Шевченко, Микола Матусевич, Йосип Зісельс, Богдан Горинь, Євген Пронюк Микола Горбаль, Володимир Мармус, Григорій Гайовий, Раїса Руденко, Дарина Гусак, Орина Сокульська, Євген Захаров, Раіса Руденко, Раїса Лиша…


       Адреси організацій Ви зможете
       знайти у розділі "Обласні Організації".
 
       За додатковою інформацією пишіть на:
       info@repressed.org.ua 

       

Наш архів

Громадська організація під назвою Всеукраїнське товариство репресованих (ВТР) заснована на зборах (біля 100 осіб), які відбулися 3.06.1989 просто неба на Львівській площі в Києві (Спілка художників під тиском КГБ у день зборів відмовила в наданні приміщення Будинку художників).

Додаткова інформація

Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України