Пам'ятаємо

 

Уже рік як немає Віктора Федорука



15 серпня 2016 р. виповнився рік, як відійшов у засвіти голова ГВО «Волинське Товариство політичних в’язнів і репресованих» Федорук Віктор Іванович.



Ми мріяли пройти свій життєвий шлях разом, але так не сталося. Тебе забрав бог. Такого рідного, близького і такого потрібного не тільки мені, а й нашим дітям та членам нашого Товариства. Я знаю, що маю гордитися тобою, бо доля подарувала надзвичайного і незвичного чоловіка, а нам всім світлу, розумну, порядну людину та патріота.

Ти любив до самозабуття Україну, вболівав за ситуацією на Сході, за хлопців , які кожен день там гинуть . Багато страждань випало на долю твоєї родини і твою долю, коли тебе забрали до дитячого будинку, поки батько відбував термін за політичні переконання у таборах Мордовії. Але ти так любив світ , любив всіх людей і вмів їх прощати. Не шукав користі, жив за правдою і не любив лукавства та брехні. У світі де бракує шани до ближнього, де бракує інтелігентності та знакової порядності, ти був мірилом цих чеснот. Яке велике, щедре та щире те серце було, що чинило ці вчинки. Це забезпечувало ту достойну вартість твого життя, яку ти визначив для себе.

Любили ми тебе, цінували при житті. Любимо, сумуємо, згадуємо після твого відходу. Залишаються в пам’яті: твоя мила усмішка, твій добрий погляд, твої толерантні поради, твоя незамінна присутність і праці про час - твої дослідження, які ми з сином видамо окремими книгами. Твою справу життя ми відкриємо світу. І цей час, в можливості якого ти так вірив, ніколи не зітруть у нас пам’яті про тебе.

Згадайте, хто знав його, та помоліться за його душу.

З великою біллю дружина, діти та Провід ГВО «Волинське обласне товариство політичних в’язнів».



Короткий життєпис Віктора Федорука, з дому батька Івана та мами Казиміри.



Віктор Федорук народився 11.02.1946 року в м. Каховці Херсонської області, куди в 1944 році була депортована родина з с. Люта Холмського повіту Польщі, Зареєстрований в м. Луцьку, куди переїхали у 1946 р. Тут пройшло дитинство, пішов у перший клас Луцької семирічної школи № 14.

В 1957 році за ст. 54-10 КК УРСР був засуджений його батько Іван на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборах Мордовії. Віктора з молодшою сестрою Галиною забирають від матері до дитячого будинку строго режиму. Заклад знаходився в с. Любитів Ковельського р-ну під колючим дротом. Через три роки переводять в інший дитячий будинок в с. Римачі Любомльського р-ну, але розлучають з сестрою. Закінчив тут середню школу. Вчився добре, але як дитині «ворога народу» за директивами , що приходили зверху, занижують оцінки, щоб не отримав медалі.

В 1964-1969 роках навчався в Українському інституті інженерів водного господарства в м. Рівне. Отримав диплом за фахом інженер – гідротехнік, спеціальність-будівництво гідроелектростанцій. Відслужив в армії. З 1969 року до останніх своїх днів працював у проектному інституті «Волиньагропроект», спочатку інженером, а пізніше головним інженером проекту. За його проектами побудовано безліч сільськогосподарських об’єктів, заводів, багатоповерхових та індивідуальних житлових будинків, лікарень, шкіл.

Трудовий стаж Віктора Федорука 46 років. Останні його об’єкти: церква в с. Римачі, де він перебував у дитячому будинку, та проект школи в 55–му мікрорайоні м. Луцька, за який був нагороджений грамотою Кабінету міністрів, як кращий проект 2014 року України. У 1988 році приймав участь у відбудові житлового фонду та інших об’єктів після землетрусу у м. Спітак, що у Вірменії.

Своєю професійністю, порядністю, толерантністю заслужив повагу в колективі.

В кінці 80-их на початку 90- их років приймає участь у всіх заходах , мітингах на майданах Луцька, що організовує Народний Рух України. Не раз визивало його керівництво «Волиньагропроекту , де були фото від КДБ, тобто докази причетності до участі в заходах проти чинної влади.

При незалежності України з 1995 року очолював міський осередок УРП, балотувався в депутати міської ради, вів активну політичну та громадську роботу. З 2004 року член Конгресу Українських Націоналістів. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності.

У 2010 році розробив проект пам’ятника Степану Бандері в м. Луцьку. Тим хотів засвідчити особистий вклад в його майбутню побудову.

В 2011 році був обраний головою ГВО «Волинське Товариство політичних в’язнів і репресованих». Вболівав за долі політичних в’язнів, членів Товариства, підтримував, допомагав їм.

Був членом громадської ради при голові Волинської облдержадміністрації, а також членом комісії з питань поновлення прав реабілітованих при обласній раді.

Десятки років провів в наукових дослідженнях проблем, пов’язаних з часом. Залишив праці з філософії фізики, які ще повинні знайти визнання.

Любив Україну та свою родину. Боровся з важкою хворобою. Відійшов у засвіти 15 серпня 2015 року.

Ці рядки написані дружиною Валентиною.


 

                                                


       Адреси організацій Ви зможете
       знайти у розділі "Обласні Організації".
 
       За додатковою інформацією пишіть на:
       info@repressed.org.ua 

       

Наш архів

Громадська організація під назвою Всеукраїнське товариство репресованих (ВТР) заснована на зборах (біля 100 осіб), які відбулися 3.06.1989 просто неба на Львівській площі в Києві (Спілка художників під тиском КГБ у день зборів відмовила в наданні приміщення Будинку художників).

Додаткова інформація

Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України